Весна – період відродженя, наснаги, віри у майбутнє…

Весна прийшла так якось несподівано!
Зима стояла міцно до пори.
Вітри війнули з півдня. І тоді вона
немов у Ворсклу з’їхала з гори.
Ще сніг ковтала повідь широченна,
і рала ждав іще тужавий лан.
А під горою вишня наречена
вже до віночка міряє туман.
Ліна Костенко
ВЕСНА– період відродженя, наснаги, віри у майбутнє…
У традиційних звичаях, обрядах та віруваннях, що стосуються ранньовесняного періоду, виділяють свята і певні звичаєм означені дні, які не мають встановленої дати у календарі (Масниця, Середохрестя, Вербна неділя, Великдень, Провідна неділя, Переполовинна середа), і прив’язані до календаря свята (Стрітення, Явдохи, Сорок святих, Теплого Олекси, Благовіщення, Юрія, Марка, Довгого Івана, Весняного Миколи).
Яскравим періодом народного календаря є час від Різдвяних свят і до Великого посту, що має народну назву М’ясниць.
Тривалість М’ясниць є залежної від дати, на яку в році припадає Великдень, і може винести від п’яти до десяти тижнів.
Останнійтиждень М’ясниць має назву Масниці. Вона, як свято зазнала найменшого впливу з боку християнства. Відомі й інші назви цього
тижня – Масляна, Сирний тиждень.
Ця назва пов’язувалася з тим, що впродовж цього тижня у повсякденному харчуванні основне місце поряд із м’ясними посідали і молочні страви.
Найважливішою стравою та неодмінним атрибутом Масниці в українців були вареники із сиром та сметаною. “Почекайте, вареники, прийде на вас Масниця!”
Натомість вже в перший понеділок Великого посту споживали лише
житні коржі – жалованики (жиляники), коржики-дужики, тертий хрін
з буряковим квасом та редьку. Як у народній приказці: “Вареники
доведуть, що й хліба не дадуть”.
9 березня – день Першого і другого знайдення голови Йоана
Хрестителя (Обретіння, Обертенія, Абрітіня, Оборотеннє). За
народними уявленнями, з цього часу птахи лише збираються
повертатися з теплих країв – обертаються головами до своїх гнізд. Як
казали у народі: “Обертаються діти до хліба, птиця до гнізда, а хлібороби
до плугів”.
За народним календарем, весна починається від 14 березня (а за
ст. – 1 березня) – дня Явдохи.
Ще називали цей день Перша весна. На Явдохи не робили важкої роботи, а особливо – у полі волами чи кіньми.
Весняні мотиви ще помітніші в обрядах, приурочених до 22 березня
– свята (Сорока святих). Цей день можна вважати другою зустріччю весни. За уявленнями українців, на Сорок святих прилітають з вирію жайворонки, тому й пекли 40 “жайворонків” з тіста. З метою закликання весни печиво у вигляді
птахів роздавали малим дітям. Діти ж ходили з цими жайворонками
та співали веснянки, закликаючи весну. Господині у цей день прагнули
зварити сорок вареників або спекти сорок пирогів. За аналогією з
родильними та поховально-поминальними обрядами в яких також
наявна числова символіка 40: “Якщо на сорок святих мороз, то ще
буде сорок морозів” (враховуючи ранкові та вечірні приморозки). В
цей день, за народними оповіданнями: “Лелеки мають на гніздо
принести сорок гілок”.
Період весняного повернення птахів є достатньо тривалим від 9 березня до 7 квітня.
30 березня – день ОлексиТеплого. Здавна цього християнського святого вважали опікуном бджіл. У його день уперше навесні виносили вулики із зимівника і розставляли на пасіці. Вірили, що для пасічника рік буде вдалим, якщо саме цього дня випустити бджіл для першого обльоту. Хоч існувало також застереження: “як бджоли вилетять до Олексія, то стільки ще будуть сидіти, скільки перед Олексієм вилетіли”…
Гримить! Тайна дрож пронимає народи, –
Мабуть, благодатная хвиля надходить…
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить…
Іван Франко

Науковий співробітник історико-культурного центру-музею "Старий Костянтинів"
Олена ЖУРАВЛЬОВА