Бій під Крутами

Станція Крути у 1890-1920-х роках була вузловою: звідти йшли залізничні шляхи у чотирьох напрямках. Контроль над цим перехрестям мав важливе стратегічне значення. Саме тому бої за Крути точились неодноразово: у січні 1918-го та січні 1919-го – поміж українськими та радянськими військами, і вже згодом, влітку та восени 1919-го, – між "червоними" та білогвардійцями.
29 січня 1918 року відбувся той самий бій під Крутами, про який так багато написано…
Бойові дії поміж військами УНР та Червоною армією у 1918-1919 років головно велись вздовж залізниць, а головною метою операцій було зайняття великих міст та вузлових станцій. Більшовики скористалися неорганізованістю української армії та розгубленістю членів Директорії і досить швидко зайняли Харків, Суми, Чернігів.
"Гайдамацький кіш Слобідської України та інші добровольчі загони вели бої там. А на чернігівський напрямок, на Крути, під Бахмач було відправлено допоміжні сили. Це були в основному загони, сформовані з юнаків Київської військової школи імені Богдана Хмельницького. Юнаки – це не молоді хлопці, це слухачі цієї школи. Це люди з військовою освітою, які знайомі зі зброєю, які знають, як стріляти й що таке військова дисципліна. І фактично весь тягар бою, який стався 29 січня, винесли саме вони".
У цьому загоні юнаків був ще і студентський курінь. Туди записалися добровольці, студенти й випускники, активісти молодіжних організацій, в тому числі й декілька гімназистів старших класів з різних навчальних закладів Києва.
Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей.
Українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір (Брест-Литовський мирний договір) – між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Берестейського мирного договору, який означав міжнародне визнання незалежності УНР.