26 березня – вагома дата для нашого міста –...

26 березня – вагома дата для нашого міста – отримання Магдебурзького права. Саме від 26 березня 1561р. починається історія Старокостянтинова, міста княжого, міста козацької слави, міста полікультурного… Саме міста на засадах самоврядування.
Історія міського самоврядування на Волині своїм корінням йде вглиб XIV ст., а подальший розвиток набуває в XVI – XVII ст. на основі Магдебурзького права. Магдебурзьке право визначається як середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялись від центральної адміністрації (королівські) або влади феодала (приватні) та створювали органи місцевого самоврядування. Воно було започатковане привілеями 1188 р., отриманими німецьким містом Магдебургом від архієпископа — власника міста. Суть магдебурзького права полягала у тому, що міське населення звільнялось від юрисдикції урядової адміністрації (феодалів, воєвод, намісників, ін.) і місту надавалась можливість самоврядування на корпоративній основі, запроваджувались власні органи міського самоврядування.
Одними з перших міст в Україні, що отримали магдебурзьке право, були: Володимир Волинський (бл. 1324 р.), Сянок (1339 p.), Львів (бл. 1352 р.), Кам’янець (1374 p.), Луцьк (1432 р.), Київ (1494 p.), Дубно (1507 р.), Остріг (1528), Тернопіль (1548 р.), Старокостянтинів (1561р) та багато інших.
Як говорилось вище, Костянтинів отримав Магдебурзьке право у 1561р., а саме 26 березня, польський король Сигізмунд Август пожалував князю Василю Костянтину Острозькому грамоту на заснування міста в його маєтку Колишенці.
Завдяки запровадженню магдебурзького права, місто розвивалося дуже швидкими темпами. Через 9 років після заснування, Костянтинів був вже не тільки великим населеним пунктом, але й досить значним торговим і промисловим центром.
Суспільна структура міста була різноманітна. Разом з великими групами людей, зайнятих в ремеслі та торгівлі, немало було городян, тісно пов’язаних з сільським господарством. Серед городян була група крупних землевласників.
Місцева громада Старокостянтинова характеризувалася багатоконфесійністю та полікультурністю: тут мешкали українці, поляки, литовці, євреї, татари та ін..
Згідно магдебурзького права у місті, влада належала виборному магістрату, який поділявся на дві колегії – Раду (адміністративний орган) і Лаву (судовий орган). В Старому Костянтинові магістрат майже не ділився на колегії, а правив у повному складі. Раду очолював бургомістр, а Лаву – війт.
Одночасно з магдебурзьким правом місто одержує право на власний герб. У Старокостянтинові, розташованому на торгових шляхах, відбувалася велика торгівля, 8 разів в рік надавалося право проводити великі ярмарки. Для іноземних купців в місті був збудований «гостинний двір».
В економічній діяльності мешканців Старокостянтинова впродовж ХІХ ст. переважала торгівельна діяльність. Головними товарами тут виступали зерно, сіль, худоба, так, поставки зерна старокостянтиніськими купцями здійснювались до одного з найбільших центрів торгівлі царської Росії – Одеси, а також в Австрію, худобу – в Прусію та Польщу. Також місцеві купці, на той час вважалися людьми досить кмітливими, і саме тому відгукувалися на запровадження новацій у життєдіяльність міста та всієї губернії, саме тому вони зверталися до генерал-губернатора з проханням відкрити у місті телеграфну станцію, з метою подальшого процвітання міста.
Промисловому зростанню Старокостянтинова наприкінці ХІХ ст. сприяло відкриття у 1898р. цукрового заводу, який став першим на Волині міським цукровим заводом.
Ще одною характерною рисою економічного розвитку нашого міста поч..ХХ ст. була кредитно-фінансова діяльність. Відділення Об’єднаного акціонерного комерційного банку у Старокостянтинові, правління якого знаходилось в Москві, займалося наданням усіх видів банківських послуг. Інтереси ці були пов’язані з хлібною торгівлею, яка на Волині зосереджувалась саме в Старокостянтинові (будівництво у 1905р. млина, одного з більших та перспективніших в регіоні), що свідчило про вагому роль міста в економічному житті Волині.
Після Жовтневої революції 1917р, настав економічний спадок. Часта зміна влади не давала можливості економічному розвитку. А вже з 20-х років ХХ ст. місцеве самоврядування міста пов’язане з його «радянською» моделлю. Післявоєнне місто почало відроджуватись з новими силами, тут стали до ладу основні підприємства, розгорнулась мирна праця, велося промислове, житлове та соціально-культурне будівництво.
Все змінилось в новітні часи.
Відповідно до Постанови Верховної ради України від 15 грудня 1999р. № 1293-XIV місто Старокостянтинів Старокостянтинівського району Хмельницької області віднесено до категорії міст обласного значення.
Місто знову повернулося до своїх витоків, а саме повноважень магдебурзького права (самоврядування міста). Відтворено сучасний герб.
В наш час місто Старокостянтинів живе прагненням розбудови незалежної міцної держави. Нам не байдуже, яким воно буде завтра, як і в якому достатку будуть жити його мешканці. Саме задля цього здійснюється широка програма розвитку міста, вирішення питань соціально-економічного та культурного відродження.
Місцеве самоврядування, надає Старокостянтинову великі можливості. Саме громада міста вирішує всі економічні, політичні та соціально-культурні питання. Завдяки розширенню повноважень місцевого самоврядування, забезпечується стабільний соціально-економічний та духовний розвиток громади, яка впевнено крокує в європейське майбутнє.

Історико-культурний центр-музей «Старий Костянтинів»