130 років від дня народження Максима Рильського

Максим Рильський – один із видатних українських поетів, перекладачів та літературознавців, який залишив значний слід у культурному житті країни. Його талант проявився ще в ранньому віці: свій перший вірш він написав у 7 років, а вже у 15 побачила світ його перша поетична збірка «На білих островах».
Народився Рильський 19 березня 1895 року в Києві, а дитячі роки провів у селі Романівка на Житомирщині. Він зростав у середовищі української інтелігенції, що сформувало його світогляд і прищепило любов до народної творчості. Освіту здобував у Києві, вступивши до гімназії, а згодом – до університету. Спочатку він обрав медичний факультет, проте пізніше перевівся на історико-філологічний. Втім, через політичні потрясіння не зміг завершити навчання та повернувся до рідного краю, де зайнявся викладанням і самоосвітою.
У 1919-1929 роках Рильський працював учителем, викладаючи українську мову, літературу та історію. Однак його літературна діяльність набирала обертів, і він приєднався до групи «неокласиків» – митців, які зазнавали критики з боку радянської влади. У 1931 році, в день свого народження, Рильський був заарештований за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» та провів п’ять місяців у Лук’янівській в’язниці. Після звільнення він змушений був пристосуватися до радянських реалій, і вже у 1932 році видав збірку «Знак терезів», що засвідчила його лояльність до влади.
Під час Другої світової війни поет був евакуйований разом із родиною до Уфи, де його творчість набрала нової сили. У цей період він активно писав патріотичні твори, виступав на мітингах, підтримував народний дух. У 1943 році вступив до лав ВКП(б) та здобув ступінь доктора філологічних наук. Попри це, радянська влада продовжувала стежити за ним. Зокрема, у 1945 році НКГБ розробило план його вбивства, звинувативши у співпраці з ОУН, однак цей задум не був реалізований.
Останні роки життя Максим Рильський провів у Києві, куди переїхав у 1951 році. Помер він 24 липня 1964 року від раку підшлункової залози, залишивши по собі багату творчу спадщину. Серед його найвідоміших творів – поетична збірка «Знак терезів», а також патріотичний твір «Слово про рідну матір», написаний під час війни. Його ім’я назавжди залишиться в історії української літератури як символ відданості мистецтву та любові до рідного слова.