Традиції та звичаї українського народу літнього...

Традиції та звичаї українського народу літнього періоду
Життя людини у будь-якому суспільстві залежить від певного загальноприйнятого, традиційно встановленого порядку. Такий уклад формується протягом всього історичного розвитку народу і пов’язаний або з різним календарем, або зі стадіями розвитку людини та її сім’ї.
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї та традиції, що вироблялися протягом століть і освячені часом. Упродовж багатьох століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве, духовне середовище і це є складовою частиною не лише історії нашого народу, а й сьогодення. Значною мірою народні традиції та звичаї визначають витоки української нації, ті риси духовного і матеріального життя, якими ми відрізняємося з-поміж інших народів.
Українці, як одна з найдавніших націй у світі, мають багаті і своєрідні народні традиції та звичаї. Завдяки їм вони відомі у світі як працьовиті, помірковані, щирі, гостинні й дотепні люди, з багатою мистецькою фантазією та витонченим смаком, великим потягом до знань, шанобливим ставленням до свого родоводу та близьких і зневажливим до безбатченків, тобто тих, хто забуває звичаї свого народу.
Літній період українських звичаїв та традицій вщент заповнений хліборобськими турботами, насамперед доглядом за посівами, немов чітко окреслених меж. За народними прикметами, його початок визначали останніми днями травня. Першою такою датою був день Івана Богослова, який припадав на 21 травня. За народним календарем, це був рубіж для весняної сівби ярих. З поміж урочистостей літнього обрядового циклу важливими були Зелені свята, які не мали точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня. Давнім і найбільш емоційним літнім торжеством є купальське свято, або Івана Купала, що поєднувалося зі святом Івана Хрестителя (7 липня). Заключним акордом літнього періоду були традиції та звичаї, приурочені до церковних святих Петра і Павла (12 липня), Прокопія (21 липня), Кирила (28 липня) та ін.
Закінчувався літній період днем пророка Іллі, який згідно з повір’ями відав громами і блискавкою.
Нині, як багато століть тому, народні традиції та звичаї є одним з головних чинників відродження українського народу, його національної свідомості та людської гідності, адже в цих життєдайних джерелах - душа народу. Кожен з нас є спадкоємцем великої скарбниці народної культури, продовжувачем її традицій та звичаїв, а це неможливо без їхнього ґрунтовного знання.