«Софія Тарновська – берегиня роду Острозьких».
Софії Тарновська народилась в 1534 році від третього шлюбу великого гетьмана коронного Яна-Амора Тарновського з Софією Шидловецькою, що співпало з періодом найбільших військових тріумфів її батька. Маєтності Яна Тарновського були найбільшими в Речі Посполитій і називались «державою Тарновською».
Софія отримала виховання в домі свого батька, двір якого був визнаний одним із найбільших на той час осередків культури, який часто відвідували письменники, вчені, поети. При дворі коронного гетьмана функціонувала капела музик, яку він, при потребі, позичав для проведення урочистостей у королівській резиденції.
Ян Тарновський добре знав князя Василя, як сина великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького, та коли він уперше приїхав засвідчити намір укладення шлюбу із Софією, Тарновський довго вагався та розмірковував. По-перше, стає зрозуміло, що претендентів на руку майбутньої спадкоємиці роду Тарновських було достатньо. По-друге, мав відбутися шлюб католиків та православних, представників польських і руських магнатів. Такий союз передбачав ще й передачу русинам у якості приданого коронних володінь, що в той час було рідкісним явищем.
Під час вирішення коронним гетьманом долі своєї доньки не останню роль зіграв той факт, що Василь-Костянтин був одним із найзаможніших магнатів на теренах Великого князівства Литовського.
Навесні 1553 р. у Тарнові відбулось пишне весілля Василя-Костянтина Острозького та Софії Тарновської. Таїнство шлюбу відбувалось водночас за православним та католицьким обрядами. У цьому інтерконфесійному шлюбі кожен залишався у своїй вірі, тож молоду пару благословляли і священик, і ксьондз.
Молода, гарна та розумна дружина добре розуміла свого чоловіка. Томаш Кемпа писав:
«Вона радила йому, приймаючи рішення, цінувати обов’язки та звання своє князівське, не зважати на те, що вона за ним є полька, але керуватися власним сумлінням».
Софія Тарновська, за словами сучасників, була ідеально сумлінною жінкою, у якій гармонійно поєднались зовнішня й душевна краса, доброта та інтелект. Вона народила князю п’ятеро дітей.
В 1554 р. у родині Василя-Костянтина та Софії Острозьких з’явився первісток, якого назвали Іваном (в юнацькому віці перейшов у католицизм і був названий Янушем). В 1559 р. світ побачила донька Єлизавета, а рік по тому — Катерина, яка в майбутньому мала стати дружиною Христофора «Перуна» Радзивіла. Пізніше, княжна народила другого сина Костянтина, точна дата народження, якого залишається не встановленою.
Софія померла в 1570 р., після народження наймолодшого сина Олександра у віці 36 років у батьківському маєтку у Вевюрці. Янушеві на той момент виповнилося 16 років, Костянтину 15, Катерині 11, а Єлизаветі близько 10. Відомо про всіх дітей Острозьких, за винятком Єлизавети, що вони були хрещені згідно православного обряду. Та всі діти, за винятком Олександра, закінчили життя в католицтві.
Вона була похована в родовій усипальниці кафедрального костелу в Тарнові.
Епітафія на надгробку засвідчує благородне походження і прекрасну вдачу Софії, її красу, доброчинність, велич помислів, кмітливість, шляхетність, побожність, милосердя та інші численні чесноти:
«Найпрекрасніша душею та обличчям, а насамперед величчю духу, мудрістю, шляхетністю, ласкавістю, любов’ю до Бога та милосердям до людей».
Софія була єдиною дружиною князя Василя-Костянтина Острозького, адже після її смерті князь так і не одружився, проживши ще 38 р.
Науковий співробітник історико-культурного центру-музею "Старий Костянтинів"
Олена ЖУРАВЛЬОВА
