Олександр Острозький, наймолодший син Василя –...
Олександр Острозький, наймолодший син Василя – Костянтина Острозького і Софії Тарновської.
Ймовірніше за все, Олександр народився 1 липня 1570 року у містечку Вевюрка за 30 кілометрів від однієї з головних резиденцій свого батька, міста Тарнова.
На момент народження Олександра розгорталась драматична боротьба за Тарнов. Справа в тому, що після смерті Яна Тарновського, а згодом і його єдиного сина Яна – Криштофа, наступною власницею міста мала стати його донька – Софія Тарновська. Проте майнові претензії на місто висунув і сандомирський воєвода Станіслав Тарновський. Майнові суперечки призвели до військової агресії і 18 квітня 1570 року відбувся штурм фортеці в Тарнові. Місто було захоплено та розграбовано, і лише втручання короля Речі Посполитої дозволило Острозьким повернути Тарнов у свою власність й відшкодувати збитки. Безперечно пережитий стрес не міг не вплинути на вагітну Софію Тарновську і згодом після пологів княжна помирає.
Дитинство Олександра проходило в Дубно, пізніше – в Острозі, можливо навчався в Острозькій академії. Оскільки два старших брата Олександра перейшли в католицьку віру, Василь – Костянтин ревно стежив за вихованням Олександра в православній традиції. 1592 року одружився з Анною Косткою і центральним маєтком молодого подружжя стало місто Ярослав. У віці двадцяти трьох років отримує посаду Волинського воєводи і через деякий час включається в активну підтримку свого батька під час Берестейського собору, фактично разом з батьком, очолює православну опозицію. Василь – Костянтин покладав на Олександра великі сподівання як на захисника православ’я в Речі Посполитій, проте статись цьому не судилось оскільки 1603 року, у віці тридцяти трьох років молодий княжич раптово помер. Олександр Острозький був похований в Богоявленському соборі в місті Острозі.
Раптова смерть Олександра породила чутки про можливе отруєння княжича його опонентами, які в майбутньому тільки посиляться у зв’язку із раптовими смертями двох його синів, Адама – Костянтина та Януша – Павла у 1618 та 1619 роках відповідно.
З Олександром Острозьким пов’язана подія яка в історії має назву «Острозька трагедія», що відбулася 1636 року. Текст Острозького літописця розповідає нам про Пасхальні дні, коли Анна – Алоїза Ходкевич, донька Олександра, за намови єзуїтів викопує кістки свого батька, обмиває їх і відбувається перехрещення православного Олександра в католицькому обряді, після чого князю надається ім’я Станіслав. Після цих дій, рештки Олександра Острозького були перевезені в місто Ярослав і поховані біля його дружини. Дані події викликали спротив у Острожан, який переріс у повстання, що було жорстоко придушене.
Олександр Острозький був останнім православним князем із роду Острозьких, який проводив активний захист православного населення і який в майбутньому міг очолити табір православних магнатів на теренах Речі Посполитої після свого батька Василя – Костянтина Острозького, проте Олександру не судилось пережити свого батька.
