До 90-ї річниці пам’яті жертв Голодомору 1932-1933...

До 90-ї річниці пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в "Історико-культурному центрі-музеї "Старий Костянтинів" проводиться міні-фотовиставка "Біль душі і пам’ять серця".
В історії кожної нації є трагічні події, наслідки яких не просто накладають відбиток на її подальший розвиток, а й назавжди закарбовуються в її генетичній пам’яті. Проте лише деякі з них навіть через багато років і десятиліть неможливо згадувати без жаху – від усвідомлення численності жертв і відвертої цинічності скоєного. Саме таку трагедію, на жаль, довелося пережити й українському народу. В Україні вона отримала назву Голодомор.
Головною метою радянської влади було знищити підвалини національної ідентичності України та придушити її прагнення до самовизначення. Під гаслом боротьби з невиконанням плану хлібозаготівель, у жителів села взимку 1932-1933 років було конфісковано усі продовольчі запаси. Їм забороняли виїзд з охоплених голодом регіонів до сусідніх сіл і міст в пошуках хліба. На кордонах України було встановлено режим блокади, дотримання якого забезпечували загони таємної служби та міліції. Близько 800 сіл у більше ніж 160 районах України було занесено на „чорні дошки”, що означало безумовне вивезення всього продовольства та повну блокаду населених пунктів від зовнішнього світу – своєрідні голодні гетто.
Загалом від Голодомору Україна втратила близько 7,5 мільйонів людей. Практично всі загиблі ‒ селяни.
Тема Голодомору 1932-1933 років за радянських часів була під забороною. Але людська пам’ять виявилася сильнішою від замовчувань і приховування страшних фактів. Саме вона є необхідною ланкою в розкритті цілісного історичного процесу як єдності об’єктивного і суб’єктивного. Сьогодні наше завдання – очищення сторінок власної історії від ідеологічних нашарувань, засвоєння її уроків, звільнення свідомості нації. Наша мета – вшанування пам’яті мільйонів співвітчизників, які стали жертвами штучного Голодомору. Саме тому так наполегливо відроджується в незалежній Україні пам’ять про Голодомор 1932-1933 років. Наш обов’язок - завжди нести в серцях пам’ять про ті страшні події. Ми також повинні зробити все для того, щоб не допустити подібної трагедії у майбутньому.