День весни та праці!

Перше травня – одне з найпоширеніших свят у світі, відоме під кількома назвами: День міжнародної солідарності трудящих, День Весни і День Праці тощо.
Першотравень відомий більшості людей як свято комуністичної епохи, що пережило політичні зміни і залишилося в календарі червоним днем. Однак своїм корінням це свято сягає в далеке минуле.
Для древніх римлян це був день урочистого жертвопринесення на честь богині Майї – покровительки землі і родючості.
У Стародавньому Римі було заведено вранці виходити з міста і йти в поле чи ліс з музикою та танцями.
З поширенням християнства в епоху раннього Середньовіччя в Європі це свято набуло двоїстого характеру. З одного боку, представники Церкви намагалися позбавити суспільство від язичницьких пережитків та звести цей день до простих гулянь і святкового весняного відпочинку на природі. Але язичницька сутність свята не зникла. Ніч на 1 травня продовжувала вважатися сприятливою для ритуальних церемоній і жертвопринесень, в тому числі людських. Саме в ті часи склалася народне повір’я, що першотравнева ніч – це свято відьом, які зліталися на мітлах і козлах на гору Брокен в Німеччині, де проводили час в диких бенкетах.
Від германців першотравневі святкування приблизно з XIII століття проникли і до східних слов’ян, з’єднавшись з місцевими язичницькими звичаями. Поляки, словаки, чехи зустрічали травнем весну і проганяли з селищ марену (смерть природи).
У середньовічній Європі на 30 квітня припадав і кінець адміністративного року. У цей день селяни проводили щорічний збір громади, на якому обирали нового старійшину і виганяли на випас худобу. Тоді ж з’явився звичай запалювати травневі багаття, збори навколо яких супроводжувалися стріляниною, дзвоном дзвіночків, криками і шумом.
Першотравень у сучасному вигляді з політичним ухилом виник в середині XIX століття в робітничому русі. Рівень життя робітників і умови праці тоді, в епоху індустріалізації, були дуже важкими, робочий день тривав по 10-14 годин і більше. Не дивно, що робітничий клас домагався змін. Спочатку з вимогою про скорочення робочого дня виступили робітники Австралії 21 квітня 1856 року. За їхнім прикладом 1 травня 1886 року анархічні організації США і Канади, а також Американська Федерація праці та інші захисники прав робітників організували мітинги і демонстрації, й оголосили загальнонаціональний страйк. Найбільш радикального характеру акція протесту набула в Чикаго.
У грудні 1888 року в Сент-Луїсі з’їзд Американської Федерації Праці оголосив 1 травня вдень загальнонаціонального виступу за права робітників.
Паризький конгрес II Інтернаціоналу в липні 1889 року на знак солідарності з чиказькими робітниками оголосив 1 травня 1890 року Днем солідарності робітників усього світу і прийняв рішення про проведення в цей день щорічних демонстрацій.
Це рішення була негайно підхоплене революційно-соціалістичними рухами в усіх європейських країнах. 1 травня 1890 року демонстрації були вперше проведені в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, Норвегії, Франції та Швеції. У Великій Британії мітинг відбувся 4 травня. Основним гаслом маніфестацій була вимога восьмигодинного робочого дня.
У Російській імперії це свято вперше було відзначене в 1890 році у Варшаві проведенням першотравневого страйку робітників. Наступного року в Петербурзі відбулася перша “маївка” – збори революційно налаштованих робітників за містом, що отримала свою назву від традиційних маївок-пікніків.
Офіційним святом в СРСР Першотравень став після Жовтневого перевороту 1917 року. У 1918 році він був закріплений в Кодексі законів про працю та отримав назву День Інтернаціоналу. У повоєнний час першотравневі демонстрації змінили смислове навантаження: в 1970 році Основи законодавства СРСР про працю закріпили за святом нову назву – День міжнародної солідарності трудящих.
Першотравень був одним з найулюбленіших свят у Радянському Союзі – була весна, було тепло, і люди відпочивали.
Сьогодні Першотравень відзначається в 143 країнах світу першого травня або в перший понеділок місяця. Для низки країн традиція збирати людей під прапори профспілок ще збереглася, але в більшості держав це все-таки не політичне свято, а саме День праці, коли організовуються народні гуляння, виступи артистів, ярмарки, мирні ходи і безліч розважальних заходів.
В Україні День робітничої солідарності вперше відзначили у Львові 1890 року. На схід від Збруча це вперше сталося 1900 року. День Праці також був державним святом і неробочим днем в Українській Народній Республіці.
У 2017 році Верховна Рада України внесла зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких “День міжнародної солідарності трудящих” було перейменовано на “День праці”.