«Афганістан – без права на забуття»

15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 34-та річниця виведення радянських військ з Афганістану.
15 травня 1988 року, відповідно до укладених у квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо Афганістану, почалося виведення радянських військ. Радянський Союз зобов’язався вивести свій контингент до 15 лютого 1989 року.
Цей день назавжди увійшов в історію, як дата, коли було поставлено останню крапку в цій кровопролитній афганській війні, через пекло якої, відповідно до виконання свого військового обов’язку, пройшло 150 тисяч українців, серед яких тисячі наших земляків.
Довгих десять років трагічна війна в Афганістані викликала в свідомості людей біль і смуток за понівечені долі наших воїнів. Війна зламала життя багатьом молодим хлопцям.
В боях на території Афганістану загинуло шестеро наших земляків – це Кудиненко Павло Васильович (1942-1981), прапорщик, фельдшер мед.пункту МСП. За мужність і відвагу був нагороджений орденом Червоної Зірки. Гуцалюк Віталій Іванович (1964-1983), командир автомобільного відділення. В Афганістані – з вересня 1983 р. При виконанні бойового завдання загинув у бою. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки(посмертно). Палій Геннадій Дмитрович (1953-1979), старший лейтенант, льотчик-вертольотчик. В 1979 р. полк у якому він служив, по тривозі був направлений до Афганістану. Вертоліт, на якому знаходився Геннадій і ще 15 чол., був підбитий, усі загинули. За мужність і героїзм нагороджений орденом Червоної Зірки. Фурман Олександр Михайлович (1968-1987), в листопаді 1986 р. рядовим був відправлений в Афганістан, де став десантником-розвідником. Загинув 31 жовтня 1987 р. Свій останній бій він провів разом з Героєм Радянського Союзу Олегом Онищуком, який був його командиром. У тому бою загинула майже вся їхня бойова група. Нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно). Козачук Григорій Павлович (1948-1980), прапорщик, начальник господарського складу. З весни 1980р. служив в Афганістані в окремому вертольотному полку в м.Кундуз. У боях проявив сміливість і мужність, нагороджений орденом Червоної Зірки(посмертно). Загинув у середині 1980р. Маковецький Олег Станіславович (1966-1985), радист парашутно-десантного батальйону. В січні 1985 р. був направлений в Афганістан. Помер від тяжких ран 17 липня 1985 р. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
За кожним воїном - «афганцем» - доля, життєвий подвиг, крок у безсмертя. Зі шкільної парти їх бездушно кинули у криваве місиво війни на території чужої країни. Вони – болюча сторінка нашої історії. І ми не маємо права забути її, щоб більше ніколи не гинули сини України на чужій землі, за чужі ідеали.
Ми вшановуємо всіх учасників тієї, вже далекої війни і засвідчуємо свою глибоку шану та повагу їхній мужності та самовідданій праці. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.
В цей день ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій.
Вічна пам’ять загиблим та співчуття родинам, які втратили своїх близьких.

Музейний доглядач, керівник музею воїнів-афганців Сергій ПАЗЮК